12
Побачила
себе на світовій арені
То
між акторів, то між глядачів…
І
роль свою безлику в спільній сцені,
Що Хтось
мені без мèне захотів.
На
деякі часù я сходила зі сцени
Й
приходила в таке самè «життя»…
Та
годі вже вирішувать за мене
Не
хочу я такого майбуття…
13 «Життя
– театр, і всі ми в нім актори…»
(Вільям
Шекспір)
Життя
– театр, і всі ми в нім актори,
Коли
припинимо безглузду гру?
Нас
закликають зоряні простори.
А
ми спимо, ув’язнені в мару.
Змагаємось
щосили за владу і визнання…
В
самісінькеє пекло веде таке змагання!
А
хто цього не бачить,
Мабуть
сліпець одвічний,
Що
гра комедіанта у п’єсі драматичній.
І
так вже гра, так пнеться, химеру здобуває,
А
дух свій вольний, горній в могилу зариває.
Не
знає бідолаха, що став рабом законів,
Пустих
потреб і страху, поваплених канонів.
