четвер, 25 грудня 2014 р.

Алла Степаненко із збірки "ДЗВОНИ СЕРЦЯ"

12
Побачила себе на світовій арені
То між акторів, то між глядачів…
І роль свою безлику в спільній сцені,
Що Хтось мені без мèне захотів.
На деякі часù я сходила зі сцени
Й приходила в таке самè «життя»…
Та годі вже вирішувать за мене
Не хочу я такого майбуття…

13  «Життя – театр, і всі ми в нім актори…»
                                  (Вільям Шекспір)
Життя – театр, і всі ми в нім актори,
Коли припинимо безглузду гру?
Нас закликають зоряні простори.
А ми спимо, увязнені в мару.
Змагаємось щосили за владу і визнання…
В самісінькеє пекло веде таке змагання!
А хто цього не бачить,
Мабуть сліпець одвічний,
Що гра комедіанта у пєсі драматичній.
І так вже гра, так пнеться, химеру здобуває,
А дух свій вольний, горній в могилу зариває.
Не знає бідолаха, що став рабом законів,

Пустих потреб і страху, поваплених канонів.