Україно моя, рідна Мати моя,
Хто ти є, хто ти є?
Я питаю про те навесні солов’я,
Я запитую серце своє:
Хто ти є, хто ти є?
Я запитую серце своє.
Мені каже Дніпро: - Україна – то я.
А Карпати високі здаля
Все шепочуть: - У горах Матуся твоя
Невмируща Вкраїнська земля.
Вірю, знаю: у горах Матуся живе,
У Дніпровськім потоці співа,
Її серце – то небо весни грозове,
Її дума – печаль світова.
І зірки вдалині – то Вкраїни вогні,
То все - ти, то все - ти!
Струни кобзи дзвенять, Україно, в мені,
Ніби райдужні в небі мости.
То все – ти, то все – ти!
То все – ти!
Олесь Бердник.
