Напуття синові.

Як вистоїш, коли всі проти тебе –

Упали духом і тебе клянуть;

Як всупереч усім – ти віриш в себе,

А з їх зневіри також візьмеш суть;

Якщо чекати зможеш ти невтомно,

Оббріханий – мовчати і пройти

Під поглядом ненависті, притому - 

Не грать ні цноти, ані доброти;

Як зможеш мріяти і в мрійництво не впасти,

І думать – не творити думки культ,

Якщо Тріумф, зарівно як Нещастя,

Сприймеш як дим і вітер на віку;

Як стерпиш, коли з правди твого слова

Пройдисвіт ставить пастку на простих;

Якщо впаде все те, чим жив, і знову

Зумієш все почати – і звести;

Якщо ти зможеш в пориві одному

Поставить все на карту і програть,

А потім – все спочатку, і нікому

Про втрати навіть слова не сказать;

Якщо ти змусиш Серце, Нерви, Жили

Служити ще, коли уже в тобі

Усе згоріло, вигасло – лишилась

Одна лиш Воля – встоять в боротьбі;

Як зможеш гідно річ вести з Юрбою

І з Королем не втратиш простоти.

Якщо усі рахуються з тобою –

На відстані, яку відміриш ти;

Якщо ущерть наповниш біг хвилини

Снагою дум, енергією дій,

Тоді весь світ тобі належить, сину,

І більше:

Ти – Людина, сину мій.

Ред’ярд Кіплінг ( в перекладі Євгена Свестюка).